Тема 9. Глава держави 1. Інститут глави держави. 2. Повноваження глави держави щодо органів виконавчої влади. 3. Конституційно-правова відповідальність глави держави. 4. Повноваження глави держави щодо митної політики та митної справи.
Методичні рекомендації Відповідаючи на перше питання, слід охарактеризувати природу інституту глави держави в монархії та республіці, способи успадкування монархічної влади та обрання президента. У відповіді на друге питання потрібно розкрити повноваження глави держави залежно від форми правління. Відповідь на третє питання передбачає розкриття принципу невідповідальності монарха, змісту інститутів контрасигнування (контрасигнації) та імпічменту, відставки президента Відповідь на четверте питання потребує аналізу конституцій та конституційно-правових актів зарубіжних країн і відповідних висновків.
Література 1. Бойко О. Компетенція глави держави у сфері забезпечення національної безпеки // Право України. – 2003. – № 6. – С. 136 – 139. 2. Василик М.А., Вершинин М.С. Избирательная система России: Словарь-справочник. – СПб.: Издательство Михайлова В.А., 1999. 3. Волощук О.Т. Правова доктрина про місце президента в системі поділу влади (на прикладі конституційної теорії і практики Франції, Росії, України) // Держава і права: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2002. – Вип. 18. – С. 344 – 350. 4. Волощук О.Т. Поняття й особливості інституту президента як форми глави держави в зарубіжних країнах // Проблеми законності. – 2009. – Вип. 104. – С. 271 – 280. 5. Воскресенский Ю.В. Понятие формы правления и критерии ее различия // Держава і права: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2002. – Вип. 15. – С. 178 – 185. 6. Воскресенский Ю.В. Президентская форма правления: дефиниция в науке и практика в Беларуси // Держава і права: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2002. – Вип. 16. – С. 109 – 115. 7. Государственный строй США. – М.: Юридическая литература, 1976. – Гл. IV. Исполнительная власть. 8. Дахова І.І. Конституційні засади взаємовідносин уряду з главою держави в зарубіжних країнах // Форум права. – 2008. – № 1. – С. 130 – 137 [Електронний ресур]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09diivzk.pdf 9. Дячок О. Регулювання засад митної політики в конституційних актах зарубіжних країн // Вісник Академії митної служби України. – 2002. – № 2 (14). – С. 14 – 19. 10. Дячок О.О. Регулювання засад митної політики конституціями та конституційними актами зарубіжних країн // Митна справа. – 2001. – № 6. – С. 73–79. 11. Зозуля О.І. Адміністрація Президента РФ: пошук і апробація моделі здійснення зовнішньополітичної діяльності // Форум права. – 2009. – № 2. – С. 175–184 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ttp://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-2/09zoizzd.pdf 12. Зозуля О.І. Особливості сучасного формування Адміністрації Президента Російської Федерації / О. І. Зозуля // Форум права. – 2009. – № 1. – С. 184 – 201 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09zoiprf.pdf 13. Зозуля О.І. Становлення Адміністрації Президента РФ як апарату глави держави та державного органу // Форум права. – 2008. - № 3. – С. 177-201 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-3/08zoitdo.pdf 14. Керимов А.Д. О своеобразии государственной системы современной Франции // Государство и право. – 2001. – № 1. – С. 71 – 74. 15. Кириченко В. Президен у структурі влади // Віче. – 2003. – № 7. – С. 70 – 74. 16. Коваленко А.А. Інститут глави держави в системі органів державної влади // Держава і права: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2002. – Вип. 17. – С. 70 – 76. 17. Крутоголов М.А. Президент Французской республики: правовое положение. – М.: Наука, 1980. 18. Мазур Д.В. Особливості застосування президентом права "вето” щодо законів, прийнятих парламентом в республіках зі змішаною формою правління // Форум права. – 2006. – № 1. – С. 61 – 65 [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2006-1/06mdvzfp.pdf 19. Осавелюк А.М. Современный механизм системы сдержек и противовесов // Государство и право. – 1993. – № 12. 20. Разделённая демократия. Сотрудничество и конфликт между Президентом и Конгрессом: Пер. с англ. / Под общ. ред. проф. Дж. Тарбера. – М.: Издат. группа "Прогресс”, "Универс”, 1994. 21. Тарасов А.М. Президентский контроль: теоретические и практические аспекты оценки его эфективности // Государство и право. – 2002. –№ 11. – С. 54 – 64. 22. Сахаров Н.А. Институт президентства в современном мире. – М.: Юрид. литература, 1994.
Тема 10. Виконавча влада та її органи 1. Способи формування уряду та інших органів виконавчої влади. 2. Повноваження уряду. 3. Конституційно-правова відповідальність органів виконавчої влади. 4. Повноваження уряду щодо митної політики та митної справи.
Методичні рекомендації Розкриваючи перше питання, курсанти на підставі конституційних норм повинні показати способи формування уряду в державах з різною формою правління, роль парламенту та глави держави в цьому процесі. Потрібно також показати, які органи виконавчої влади створюються на місцях, способи їх створення, взаємодії з центральними органами та між собою. Відповідаючи на друге питання, необхідно опиратися на конституційно-правові акти, щоб розкрити повноваження урядів зарубіжних країн. Третє питання передбачає розкриття інституту відповідальності уряду перед парламентом і/або главою держави, включаючи солідарну відповідальність. Необхідно розкрити зміст інституту відставки уряду, прем’єр-міністра, міністрів. Відповідь на четверте питання потребує аналізу конституцій та конституційно-правових актів зарубіжних країн і відповідних висновків.
Література 1. Государственный строй США. – М.: Юридическая литература, 1976. – Гл. IV. Исполнительная власть. 2. Дахова І.І. Конституційні засади взаємовідносин уряду з главою держави в зарубіжних країнах // Форум права. – 2008. – № 1. – С. 130 – 137 [Електронний ресур]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09diivzk.pdf 3. Дугенец А.С. Правительство Республики Казахстан // История государства и права. – 2001. – № 5. – С. 45 – 47. 4. Дячок О. Регулювання засад митної політики в конституційних актах зарубіжних країн // Вісник Академії митної служби України. – 2002. – № 2 (14). – С. 14 – 19. 5. Дячок О.О. Регулювання засад митної політики конституціями та конституційними актами зарубіжних країн // Митна справа. – 2001. – № 6. – С. 73–79. 6. Избирательное право и выборы: Сб. статей. – М.: Наука. Гл. ред. восточной литературы, 1990. 7. Керимов А.Д. О своеобразии государственной системы современной Франции // Государство и право. – 2001. – № 1. – С. 71 – 74. 8. Коваленко А. Відповідальність виконавчої влади: порівняльно-політологічні аспекти // Віче. – 2001. – № 11. – С. 11 – 21. 9. Комзюк Л. Конституційні принципи державно-правового регулювання митної справи у країнах Європи // Вісник Академії митної служби України. – 1999. – № 4. – С. 39 – 42. 10. Мельниченко В. Політична відповідальність у державному управлінні // Віче. – 2003. – № 1. – С. 19 – 24. 11. Окуньков А.А. Президент Российской Федерации: Конституция и политическая практика. – М.: ИНФРА●М – НОРМА, 1996. 12. Осавелюк А.М. Современный механизм системы сдержек и противовесов // Государство и право. – 1993. – № 12. 13. Павлішина Л. Японія: роль виконавчої влади у законодавчому процесі // Право України. – 2002. – № 12. – С. 146 – 150. 14. Писарев А.Н. Система высших органов государственной власти Российской Федерации, наделённых полномочиями в области обороны // Государство и право. – 2000. – № 5. – С. 22 – 30. 15. Полунин Б.Л. Вице-президент США (конституционный и фактический статус). – М.: Наука, 1988. 16. Полянский И.А. Правовая природа исполнительной власти и ее место в организации государственной власти // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1999. – № 4. – С. 18 – 27. 17. Правительство, министерства и ведомства в зарубежных странах. – М., 1984. 18. Разделённая демократия. Сотрудничество и конфликт между Президентом и Конгрессом: Пер. с англ. / Под общ. ред. проф. Дж. Тарбера. – М.: Издат. группа "Прогресс”, "Универс”, 1994. 19. Скрипнюк В.М. Питання правового забезпечення взаємодії виконавчої та законодавчої гілок державної влади // Держава і права: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2002. – Вип. 18. – С. 118 – 126. 20. Токвіль Алексіс де. Про демократію в Америці: У 2-х т.: Переклад з французької Григорія Філіпчука та Михайла Москаленка. Передмова Андре Жардена. – К.: Видавничий дім "Всесвіт”, 1999. 21. Шаповал В.М. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. – К.: "Програма Л”, 1995. – Розд. 2, 3. 22. Янюк Н. Принцип політичного нейтралітету в діяльності посадових осіб // Право України. – 2000. – № 12. – С. 62 – 64. 23. American Government. – United States Information Agency, 1989. 24. Ryszka E. The US Federal System of Government: Wiedza o krajach angielskiego obszaru językowego. – Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, [1977]. – Chapter IV. The Presidency and the President.
Тема 11. Судова влада та її органи. Прокуратура в зарубіжних країнах 1. Конституційно-правові засади судової влади. 2. Конституційно-правовий статус суддів. 3. Прокуратура в зарубіжних країнах.
Методичні рекомендації Відповідь на два перші питання вимагає аналізу конституційних норм про місце органів судової влади в системі державної влади, забезпеченні верховенства права та законності у суспільстві, ролі суду в забезпеченні конституційності. Особливо слід спинитися на забезпеченні принципу незалежності суду. Необхідно також ретельно проаналізувати положення, що закріплюють конституційно-правовий статус суддів у різних державах світу. Аналогічно належить дослідити конституційно-правові норми, що визначають місце прокуратури в державному механізмі зарубіжних країн, її функції та компетенцію.
Література 1. Баренбойм П. 3000 лет доктрины разделения властей. Суд Сьютера: Учебн. пособие. – М.: Белые альвы, 1995. 2. Брайсон У.К. Американская судебная система // Верховенство права: Сборник: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1992. – С. 116 – 132. 3. Государственный строй США. – М.: Юридическая литература, 1976. – Гл. V. Судебная власть. 4. Гельфенбуйм И. Судоустройство Государства Израиль // Российская юстиция. – 2002. – № 3. – С. 63 – 65. 5. Джинджер Э.Ф. Верховный суд и права человека в США. – М.: Юридическая литература, 1981. 6. Жидков О.А. Верховный суд США: право и политика / Отв. ред. д. ю. н., проф. А.А. Мишин. – М.: Наука, 1985. 7. Конституция США: история и современность / Под ред. А.А. Мишина, Е.Ф. Язькова. – М.: Юридическая литература, 1988. – С. 177 – 264. 8. Михайленко О. Прокуратура Франції: становлення та повноваження // Право України. – 2000. – № 2. – С. 100 – 102. 9. Мідор Д. Дж. Суди в Сполучених Штатах. – Сен-Пол: Вест Паблішинг Ко, 1991. 10. Никифорова М.А. Гражданские права и свободы в США: судебная доктрина и практика. – М.: Наука, 1991. 11. Ньюборн Б. Судебная защита свободы слова и веросповедания в Соединённых Штатах // Верховенство права: Сборник: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1992. – С. 133 – 150. 12. Органы прокуратуры Российской Федерации и Соединённых Штатов Америки (правовые основы, структура, направление деятельности). – М., 1996. – Разд. І, ІІ. 13. Осавелюк А.М. Современный механизм системы сдержек и противовесов // Государство и право. – 1993. – № 12. 14. Рекецкая И.Р. Судебная власть в системе разделения властей // Держава і права: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2002. – Вип. 16. – С. 435 – 440. 15. Рекецкая И.Р. Судебная власть и правосудие: уточнение понятий // Держава і права: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2002. – Вип. 15. – С. 556 – 561. 16. Репешко П. Судова влада Республіки Болгарія // Право України. – 1998. – № 12. – С. 124 – 126. 17. Романов А.К. Правовая система Англии: Учеб. пособие. – 2-е изд., испр. – М.: Дело, 2002. 18. Руденко М. Прокуратура у Сполучених Штатах Америки // Право України. – 1998. – № 9. 19. Руденко М. Прокурорська система має бути сумісна з культурою й історією країни: Порівняльний аналіз законодавства України, інших країн СНД та Балтії // Віче. – 2000. – № 5. – С. 3 – 12. 20. Судебные системы западных государств. – М., 1991. 21. Токвіль Алексіс де. Про демократію в Америці: У 2-х т. / Переклад з французької Григорія Філіпчука та Михайла Москаленка. Передмова Андре Жардена. – К.: Видавничий дім "Всесвіт”, 1999. 22. Федеральне переслідування порушень виборчого законодавства. – Шосте видання. Січень 1995 року. – К., 1996. 23. Филиппов С.В. Судебная система США. – М.: Наука, 1980. 24. Ryszka E. The US Federal System of Government: Wiedza o krajach angielskiego obszaru językowego. – Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, [1977]. – Chapter V. The Federal Judiciary.
Тема 12. Конституційна юриспруденція 1. Органи конституційної юрисдикції: склад та формування. 2. Повноваження органів конституційної юрисдикції. 3. Конституційно-юрисдикційне провадження.
Методичні рекомендації Дана тема є продовженням та розширенням відповіді на другу частину третього питання теми 2. Розкриваючи перше питання, слід наголосити на способах створення органів конституційної юрисдикції, показати, які суб’єкти беруть участь у їх формуванні, розкрити конституційно-правовий статус членів органів конституційної юрисдикції. Відповідь на друге питання потребує окреслення повноважень органів конституційної юрисдикції, здійсненого на основі аналізу конституційних актів зарубіжних країн. Особливості конституційно-юрисдикційного провадження у різних країнах мають становити зміст відповіді на третє питання.
Література 1. Акситіс Р. Основні риси конституційної юрисдикції в Латвії // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 2. – С. 76 – 79. 2. Белкин А.А. Конституционная охрана: три направления российской идеологии и практики. – СПб.: Петрополис, 1995. 3. Беронов Н. Відносини між сусідами // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 2. – С. 74 – 75. 4. Боботов С.В. Конституционная юстиция. – М., 1994. 5. Боботов С.В. Правосудие во Франции (Учебное пособие). – М.: Изд-во "ЕАВ”, 1994. – Гл. ІІІ. Конституционная юстиция во Франции. 6. Василевич Г. Актуальні проблеми діяльності Конституційного Суду Республіки Білорусь на сучасному етапі // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 2. – С. 60 – 68. 7. Воробей Г. Чи надала Конституція Республіки Білорусь громадянину право звертатися до Конституційного Суду за захистом порушених своїх прав і свобод? // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 2. – С. 80 – 82. 8. Дячок О.О. До питання про припинення повноважень судді Конституційного Суду України // Новітні підходи до державотворення в умовах європейської інтеграції (пам’яті професора Ю.І. Римаренка): Збірник тез міжвузівської науково-теоретичної конференції. – К.: КНУВС, 2009. – С. 59 – 61. 9. Ешонов Б. Конституційний Суду Республіки Узбекистан: становлення та розвиток етапі // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 2. – С. 69 – 73. 10. Лимбах Ю. Цели социального государства: содержание и развитие в решениях конституционного суда // Российская юстиция. – 2002. – № 8. – С. 10 – 12. 11. Кельман М. Підсумкові акти конституційної юрисдикції зарубіжних країн: їх юридична природа // Право України. – 2000. – № 10. – С. 124 – 127. 12. Клименко-Мудрий Я. Судовий нагляд у конституційному праві США // Юридичний вісник України. – 2002. – № 35 (375) (31 серпня – 6 вересня). – С. 10. 13. Крутоголов М.А. Конституционный совет Франции. Организация и правовые аспекты деятельности. – М.: Наука, 1993. 14. Кулинченко О.М. Конституционное производство в Республике Адыгея // Государство и право. – 2001. – № 2. – С. 27 – 28. 15. Лазарев Л. Исполнение решений Конституционного Суда РФ // Российская юстиция. – 2002. – № 9. – С. 17 – 19. 16. Лунь З. Органи конституційного правосуддя у нових державах Східної Європи: статус та компетенція // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім.. Івана Франка, 2002. – Випуск 37. – С. 236 – 243. 17. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личности: Пер. с франц. – М.: Издат. группа "Прогресс”–"Универс”, 1993. 18. Овсепян Ж.И. Конституционное судебно-процессуальное право: у истоков отрасли права, науки и учебной дисциплины // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1999. – № 2. – С. 196 – 212. 19. Переш І. Деякі питання імунітету та дисциплінарного провадження щодо суддів Конституційного Суду Словацької Республіки // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім.. Івана Франка, 2002. – Випуск 37. – С. 244 – 247. 20. Половченко К.А. Толкование Конституции (и законов) Конституционными Судами России и Украины: теоретические и практические проблемы (Сравнительно-правовой анализ) // Государство и право. – 2002. – № 10. – С. 57 – 63. 21. Ремінтар Ж. Правова норма та її ієрархічна структура в канадському праві // Нариси з законопроектування / Під ред. Робера К. Бержерона, к.р. – Оттава, 1999. – С. 221 – 235. 22. Романова О.В. К вопросу о понятии и правовой природе правовых позиций Конституционного Суда РФ // Государство и право. – 2001. – № 7. – С. 84 – 87. 23. Скрипник В. Конституційний контроль та його роль в процесі функціонування державної влади // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. – Випуск 37. – С 227 – 235. 24. Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції. – Х.: Консум, 2002. 25. Шишкін В. Конституційна юрисдикція в Республіці Молдова // Право України. – 1999. – № 3.
Тема 13. Державне будівництво федеративної держави 1. Розподіл компетенції між федерацією та суб’єктами. 2. Органи публічної влади в суб’єктах федерації.
Методичні рекомендації Відповідаючи на перше питання, потрібно розкрити поняття "залишкова компетенція”, а також звернути увагу на способи розподілу залишкової компетенції між федерацією та суб’єктами. У відповіді на друге питання слід показати, які органи публічної влади, ким і яким способом створюються в суб’єктах федерацій, а також – як вони взаємодіють з федеральними органами влади.
Література
1. Барабаш Б.А. Деякі особливості конституційно-правового регулювання взаємовідносин федерації та суб’єктів у США // Форум права. – 2008. – № 1. – С.28 – 33 [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-1/08bbacus.pdf 2. Дик Ховард А.Е. Федерализм // Верховенство права: Сборник: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1992. – С. 80 – 96. 3. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз / Пер. з французької. – К., 1996. 4. Иванов В.В. К вопросу о концепции территориального образования // Государство и право. – 2003. – № 11. – С. 44 – 52. 5. Силинов П.М. О некоторых концепциях федерализма в зарубежной литературе // Государство и право. – 2000. – № 5. – С. 85 – 87. 6. Словська І.Є. Англо-американська модель конституціоналізму (теоретичні аспекти) // Держава і права: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2002. – Вип. 17. – С. 117 – 122. 7. Федерализм: теория и история развития (сравнительно-правовой анализ): Учеб. пособие / Отв. ред. М.Н. Марченко. – .М.: Юристъ, 2000. 8. Чиркин В.Е. Конституция: российская модель. – М.: Юристъ, 2002. 9. Чиркин В.Е. О сущности субъекта федерации: традиции и реалии // Государство и право. – 2003. – № 7. – С. 5 – 9.
Тема 14. Місцеве самоврядування в зарубіжних країнах 1. Поняття і значення місцевого самоврядування. 2. Органи місцевого самоврядування та їх повноваження. 3. Державний контроль щодо місцевого самоврядування.
Методичні рекомендації Курсанти, відповідаючи на перше питання, мають, перш за все, з’ясувати поняття місцевого самоврядування, його відмінність від державної влади, значення для побудови громадянського суспільства та демократичної держави, для збалансування загальнодержавних (національних) інтересів та потреб територіальної громади й оптимізації управлінських процесів. У відповіді на другий пункт плану потрібно на основі аналізу положень конституцій та законів зарубіжних держав, наукових публікацій показати особливості органів місцевого самоврядування зарубіжних держав та їх повноваження. Урешті, має бути розкрита взаємодія державної влади й місцевого самоврядування, контроль за законністю діяльності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з боку держави.
Література: 1. Батанов О.В. Суб’єкти відповідальності у місцевому самоврядуванні: питання теорії і практики // Держава і права: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2003. – Вип. 19. – С. 182 – 188. 2. Василик М.А., Вершинин М.С. Избирательная система России: Словарь-справочник. – СПб.: Издательство Михайлова В.А., 1999. 3. Європейська Хартія місцевого самоврядування // Віче. – 2000. – № 3. – С. 43 – 50. 4. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз / Пер. з французької. – К., 1996. 5. Коданева С.И. Первая Национальная Ассамблея Уэльса // Государство и право. – 2002. – № 6. – С. 54 – 60. 6. Нижник Н., Лемак В. Цікавий досвід Чеської Республіки // Право України. – 2002. – № 12. – С. 150 – 154. 7. Похила Р. Вплив європейських доктрин на генезу територіального самоврядування в Республіці Польща // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім.. Івана Франка, 2002. – Випуск 37. – С. 265 – 271. 8. Рахімкулов Е. Місцеве самоврядування і його ресурсні можливості // Віче. – 2002. – № 6. – С. 39 – 40. 9. Синькевич Н.А. Государственная теория самоуправления и ее направления в европейской науке XIX – начале XX века // История государства и права. – 2004. – № 2. – С. 10 – 13. 10. Таболин В.В. Город как субъект муниципального права // Конституционное и муниципальное право. – 2003. – № 5. – С. 17 – 20. 11. Таболин В.В. Город как субъект муниципального права // Конституционное и муниципальное право. – 2003. – № 5. – С. 17 – 20. 12. Тарасюк В. Кодифікація законодавства про місцеве самоврядування: теоретичні питання // Право України. – 2000. – № 11. – С. 71 – 74. 13. Уваров А.А. О государственных полномочиях в компетенции органов местного самоуправления // Государство и право. – 2002. – № 10. – С. 64 – 66. 14. Узагальнення польського досвіду місцевого самоврядування та перспективні напрямки розвитку самоврядування в Україні. – К.: Агентство "Україна”, 2001. 15. Фрицький Ю., Ішуніна Н. Повернення гміни. Польська реформа самоврядування і громадські організації // Віче. – 2002. – № 6. – С. 34 – 39. 16. Чиркин В.Е. Конституция: российская модель. – М.: Юристъ, 2002. 17. Чиркин В.Е. Территориальный коллектив и власть народа // Конституционное и муниципальное право. – 2004. – № 2. – С. 7 – 11. 18. Шаповал В. Сутнісні характеристики місцевого самоврядування // Право України. – 2002. – № 3. – С. 48 – 54. 19. Элерс Д. Местное самоуправление в Германии // Государство и право. – 2002. – № 3. – С. 68 – 74. 20. Яцунська О. Місцеве самоврядування. Історико-правові аспекти світового та українського досвіду // Віче. – 2000. – № 7. – С. 39 – 48.
Тема 15. Механізм стримувань та противаг у державному праві зарубіжних країн 1. Поняття механізму стримувань та противаг. 2. Механізм стримувань та противаг між гілками центральної влади. 3. Механізм стримувань та противаг між центральними органами влади та органами місцевого самоврядування. 4. Особливості механізму стримувань та противаг в федеративних державах.
Методичні рекомендації Дане заняття є своєрідним підсумком і узагальненням вивченого матеріалу, зокрема розглянутого на попередніх семінарських заняттях. Курсанти мають показати, що без дієвого, ефективного механізму стримувань і противаг неможливо реалізувати принцип розподілу влади, а відтак й унеможливити узурпацію влади окремою гілкою, органом чи особою. Ґрунтуючись на положеннях конституцій зарубіжних держав, курсанти мають розкрити дію цього механізму в окремих державах в аспектах, зазначених у плані.
Література 1. Баренбойм П. 3000 лет доктрины разделения властей. Суд Сьютера: Учебн. пособие. – М.: Белые альвы, 1995. 2. Жук Н. Система стримувань і противаг у державному апараті: витоки та основний зміст // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 4 (35). – С. 52 – 62. 3. Леттер Д. Принцип разделения властей и система сдержек и противовесов в Конституции Соединённых Штатов // Верховенство права: Сборник: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1992. – С. 97 – 115. 4. Мельниченко В. Розподіл і єдність влади. Зарубіжна практика і потреби України // Віче. – 2000. – № 9. – С. 136 – 155. 5. Нарутто С.В. Теоретико-правовые проблемы конституционного принципа единства системы государственной власти в Российской Федерации // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1999. – № 4. – С. 27 – 34. 6. Осавелюк А.М. Современный механизм системы сдержек и противовесов // Государство и право. – 1993. – № 12.
Тема 16. Вивчення досвіду зарубіжних країн та практика вітчизняного конституціоналізму
Методичні рекомендації Цим заняттям підводиться підсумок вивчення курсантами циклу конституційно-правових дисциплін. Форма його проведення й питання для обговорення визначаються індивідуально для кожної групи з врахуванням індивідуальних результатів курсантів.
Література до всього курсу
Нормативно-правові акти: 1. Китайская Народная Республика: Конституция и законодательные акты: Сборник. – М.: Прогресс, 1984. 2. Конституции государств – участников СНГ. – М.: Издат. гр. НОРМА–ИНФРА●М, 1999. 3. Конституции государств Европейского Союза. – М., 1998. 4. Конституции государств Европы: В 3-х т. – М., 2001. 5. Конституции зарубежных государств. – М.: Изд-во БЕК, 1996 (або 2000). 6. Конституции зарубежных государств / Сост. В.Н. Дубровин– М.: ООО Изд-во "Юрлитинформ”, 2001. 7. Конституции стран СНГ и Балтии: Учебное пособие / Сост. Г.Н. Андреева. – М.: Юристъ, 1999. 8. Конституционное право Российской Федерации. Учебные материалы / Под общ. ред. Г.А. Жилина / Составитель В.В. Калинин. – М.: ИКФ "Омега-Л”, 2002. 9. Конституция Республики Куба. – Гавана: Изд-во министерства юстиции, 1977. 10. Конституция Российской Федерации. Официальный текст по состоянию на 15 ноября 1999 года. – Историко-правовой комментарий. – М.: Издательская группа НОРМА–ИНФРА●М, 2000. 11. Конституції нових держав Європи та Азії / За ред. В.М. Шаповала. – К., 1996. 12. Италия: Конституция и законодательные акты / Пер. с итал. под ред. В.А. Туманова; вступ. ст. Т.А. Васильевой, Н.Ю. Попова. – М.: Прогресс, 1988. 13. Социалистическая Республика Вьетнам: Конституция и законодательные акты / Под ред. Л.М. Гудошникова. – М.: Прогресс, 1988. 14. Федеративная Республика Германия: Конституция и законодательные акты: Пер. с нем. / Редкол.: В.А. Туманов (пред.) и др., сост. Т. Г. Морщакова, под ред. и со всуп. ст. Ю.П. Урьяса. – М.: Прогресс, 1991. 15. Французская республика. Конституция и законодательные акты: Сборник. – М.: Прогресс, 1989. 16. Constitucion de la Republica de Cuba. Tesis y resolutioñ. – La Habana: Comité Central del Partido Comunista, 1976. 17. Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 2 kwietnia 1997 r. – Skierniewice, 2000.
Підручники, посібники, довідники, монографії, статті 1. Алебастрова И.А. Конституционное право зарубежных стран: Курс лекций.– М.: Юрайт-М, 2002. 2. Алебастрова И.А. Конституционное право зарубежных стран: Учеб. пособие. – М.: Юрайт-М, 2001. 3. Алебастрова И.А. Основы американского конституционализма. – М.: Юриспруденция, 2001. 4. Ардан Ф. Франция: государственная система. – М.: Юрид. литература, 1994. 5. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. – К.: Україна, 1999. – Розділ ІХ. Конституційне право. 6. Боботов С.В., Жигачев И.Ю. Введение в правовую систему США. – М.: Издательство НОРМА, 1997. – Гл.I, II, IV, V, VIII. 7. Введение в шведское право: Пер. с англ. – М.: Юридическая литература, 1986. – Гл. 2. Некоторые основные черты шведского конституционного права. 8. Златопольский Д.Л. Государственное право зарубежных стран: Восточной Европы и Азии. – М.: Зерцало, 1999. 9. Каррі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх / Пер. з англ. О.М. Мокровольського. – К.: Веселка, 1993. 10. Кашкин С.Ю. Основы государственного права Индии: Учеб. пособие. – М.: ВЮЗИ, 1986. 11. Комментарий к Конституции Российской Федерации. – М.: БЕК, 1994. 12. Конституции государств Восточной Европы: Учебное и справ. пособ. – М., 1996. 13. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник для вузов: В 4-х т. – Т. 1 – 2 / Отв. ред. Б.А. Страшун. – М.: Изд-во БЕК, 1996 (1998 або 2000). 14. Конституционное право: Энциклопедический словарь / Отв. ред. С.А. Авакьян. – М.: Издательская группа НОРМА–ИНФРА●М, 2000. 15. Лафитский В.И. Основы конституционного строя США. – М.: Издательство НОРМА, 1998. 16. Маклаков В.В. Государственный строй Франции: Учебное пособие. – М., 1977. 17. Малишко М.І. Конституції зарубіжних країн та України (основи конституціоналізму): Навч.-метод. довідник. – 2-е, вид., доп. – К.: МАУП, 2000. 18. Мигачев Ю.И., Семенов В.И. Конституционное право зарубежных стран. Учеб. пособие. – М.: ООО Издательство "Юрлитинформ”, 2002. 19. Мишин А.А., Власихин В.А. Конституция США: Политико-правовой комментарий. – М.: Международные отношения, 1985. 20. Мишин А.А. Государственное право США. – М.: Наука, 1976. 21. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. – М.: Белые альвы, 1996 (або 2000). 22. Правовая система Нидерландов / Отв. ред. В.В. Бойцова, Л.В. Бойцова.–М.: Зерцало, 1998. – С. 48 – 90. 23. Серебренников В.П. Конституционное право Франции. Проблема эволюции государственно-правовых институтов Пятой республики. 1958 – 1976 гг. – Минск: Изд-во БГУ, 1976. 24. Сравнительное конституционное право. – М., 1996. 25. Табио Ф.А. Комментарий к социалистической Конституции Республики Куба: Пер. с исп. / Под ред и с послесл. Б.Н. Топорнина. – М.: Прогресс, 1986. 26. Уилсон Дж. Американское правительство: Пер. с англ. – М.: Издательская группа "Прогресс”, "Универс”, 1995. 27. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ. – М.: Юридическая литература,1981. 28. Чиркин В.Е. Государствоведение: Учебник. – 2-е изд., исп. и доп. – М.: Юристъ, 2000. 29. Шаповал В. Державний лад країн світу: Довідник. – К., 2000. 30. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підр. – К.: АтЕк, Вища шк., 1998 (або 2001). 31. Шумилов В.М. Введение в правовую систему ФРГ. – М.: ООО Издательско-консалтинговая компания "ДеКА”, 2001. – Гл.2. Конституционное право.
