 |
Статистика |
 |
|
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
 |
|
 |
Каталог статей** |
 |
ДПЗК ч1
Тема 1. Державне право зарубіжних країн: галузь права, наука, навчальна дисципліна
1. Місце державного (конституційного) права в національній системі права держави.
2. Наука державного права зарубіжних країн в системі юридичних наук. Методика дослідження державно-правових інститутів.
3. Проблемні питання викладання навчальної дисципліни "Державне право зарубіжних країн”.
Методичні рекомендації
Відповідаючи на перше питання, слід показати, що державне (конституційне) право є базовою галуззю національної системи права кожної держави, а також його відмінність від інших галузей права.
Відповідь на друге питання потребує визначення системи науки державного права зарубіжних країн, її взаємозв’язків з іншими юридичними та неюридичними науками, а також з галуззю державного (конституційного) права, її практичного значення. Курсант повинен охарактеризувати методи дослідження, що застосовуються для вивчення державно-правових інститутів.
Третє питання вимагає розкриття значення навчальної дисципліни "Державне право зарубіжних країн” у процесі підготовки майбутнього фахівця-юриста, її співвідношення з відповідною галуззю права та наукою. Курсанти мають продемонструвати знання основних підходів до проблем викладання даної дисципліни.
Література
1. Авакьян С.А. Общество как объект конституционно-правового регулирования // Конституционное и муниципальное право. – 2004. – № 2. – С. 4 – 7.
2. Барабаш Ю.Г. Державно-правовий конфлікт як категорія науки конституційного права // Форум права. – 2008. – № 2. – С.15 – 20 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-2/08bygnkp.pdf
3. Богданова Н.А. Система науки конституционного права. – М.: Юристъ, 2001.
4. Бориславський Л. Форми реалізації конституційно-правових норм // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. – 2000. – Випуск 35. – С. 176 – 179.
5. Ганьба Б. Системний підхід та його застосування в дослідженні державно-правових явищ // Право України. – 2000. – № 3. – С. 41 – 44.
6. Дідікін А. До питання про найменування науки й галузі конституційного права // Юридичний журнал. – 2008. – № 10.
7. Дідікін А. Розвиток науки конституційного права на сучасному етапі: системно-технологічний підхід // Юридичний журнал. – 2008. – № 7.
8. Дмитриева Ю.А. К вопросу об определении предмета отрасли конституционного права // Государство и право. – 2002. – №7. – С. 13 – 22.
9. Егоров С.А. Современная наука конституционного права США / Отв. ред. д. ю. н., проф. А.А. Мишин. – М.: Наука, 1987.
10. Енгибарян Р.В., Тадевосян Э.В. О некоторых дискуссионных теоретико-методологических вопросах курса конституционного права (Читая новейшую учебную литературу) // Государство и право. – 2001. – № 1. – С. 14 – 24.
11. Завальнюк В. Принцип історизму в право- і державознавстві // Право України. – 1998. – №2. – С.21 – 23.
12. Конституция США: история и современность / Под ред. А.А. Мишина, Е.Ф. Язькова. – М.: Юридическая литература, 1988. – С. 177 – 264.
13. Луць З. Конституційно-правовий механізм взаємодії норм міжнародного та національного права: деякі теоретичні аспекти // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції (13 – 14 лютого 2003 р.). – Л., 2003. – С. 28 – 29.
14. Луць Л. Категорії системного аналізу – методологічні основи дослідження правової системи // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. – 2001. – Випуск 36. – С. 47 – 53.
15. Основин В.С. Особенности конституционных норм // Советское государство и право. – 1979. – № 4. – С. 12 – 19.
16. Ремінтар Ж. Правова норма та її ієрархічна структура в канадському праві // Нариси з законопроектування / Під ред. Робера К. Бержерона, к.р. – Оттава, 1999. – С. 221 – 235.
17. Тодика О.Ю. Значення порівняльного правознавства для викладання курсу державного (конституційного) права зарубіжних країн // Проблеми вищої юридичної освіти: Тези доп. та наук. повідом. наук.-метод. конф., Харків, 18 – 19 грудня 2001 р. / За ред. В.В. Комарова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 124 – 126.
Тема 2. Особливості конституції як нормативно-правового акта
1. Зміст конституції.
2. Підготовка, прийняття та внесення змін до конституції.
3. Юридичний захист конституції.
Методичні рекомендації
Підготовка до даного семінарського заняття вимагає опрацювання як юридичної літератури, так і відповідних розділів конституцій зарубіжних держав. Курсанти мають знати поняття конституції, класифікацію конституцій за різними ознаками, зокрема за способом прийняття та способом внесення змін і доповнень. Особливу увагу слід звернути на поняття "зміст конституції” та співвідношення змісту конституції та її структури.
Відповідаючи на друге питання, курсанти повинні проілюструвати теоретичні знання конкретними прикладами і посиланнями на конституції зарубіжних держав.
У відповіді на третє питання потрібно розкрити поняття "захист (охорона) конституції”. Звертаємо увагу курсантів, що в а літературі воно вживається у широкому (загальносоціальному) та вузькому (спеціально-юридичному) розумінні. Відповідь має містити характеристику суб’єктів державного права, які здійснюють захист конституції. Особливе місце відводиться органам конституційного контролю (нагляду). Посилаючись на відповідні статті конституцій зарубіжних держав, необхідно показати повноваження конституційних судів чи аналогічних органів іноземних держав, використовуючи знання, набуті в процесі вивчення дисципліни "Конституційне право України”, порівняти їх з повноваженнями Конституційного Суду України.
Література
1. Авраменко С.Л. Новая конституция Швейцарской Конфедерации: право и современность // Государство и право. – 2001. – № 7. – С. 77 – 83.
2. Белкин А.А. Конституционная охрана: три направления российской идеологии и практики. – СПб.: Петрополис, 1995.
3. Боботов С.В. Конституционная юстиция. – М., 1994.
4. Боботов С.В. Правосудие во Франции (Учебное пособие). – М.: Изд-во "ЕАВ”, 1994. – Гл. ІІІ. Конституционная юстиция во Франции.
5. Борова И. Конституция РФ – основа договоров о разграничении полномочий между Федерацией и её субъектами // Российская юстиция.–2002. – № 4. – С. 24 – 25.
6. Ґолл Дж. Л. Введення в дію закону проти діючого нормативного акта // Нариси з законопроектування / Під ред. Робера К. Бержерона, к.р. – Оттава, 1999. – С. 163 – 191.
7. Дик Ховард А.Е. Конституционализм // Верховенство права: Сборник: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1992. – С. 53 – 79.
8. Зайнт Е.В. Финляндский Основной закон 1999 г. // Государство и право. – 2002. – № 3. – С. 75 – 83.
9. Лазарев Л. Исполнение решений Конституционного Суда РФ // Российская юстиция. – 2002. – № 9. – С. 17 – 19.
10. Лимбах Ю. Цели социального государства: содержание и развитие в решениях конституционного суда // Российская юстиция. – 2002. – № 8. – С. 10 – 12.
11. Лунь З. До питання про поняття та систему правової охорони конституції // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. – 2001. – Вип. 36. – С. 186 – 189.
12. Лунь З. Органи конституційного правосуддя у нових державах Східної Європи: статус та компетенція // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. – Вип. 37. – С. 236 – 243.
13. Кельман М. Підсумкові акти конституційної юрисдикції зарубіжних країн: їх юридична природа // Право України. – 2000. – № 10. – С. 124 – 127.
14. Клименко-Мудрий Я. Судовий нагляд у конституційному праві США // Юридичний вісник України. – 2002. – № 35 (375) (31 серпня – 6 вересня). – С. 10.
15. Конституция США: история и современность / Под ред. А.А. Мишина, Е.Ф. Язькова. – М.: Юридическая литература, 1988. – С. 177 – 264.
16. Куманин Е.В. Юридическая политика и правовая система Китайской Народной Республики / Отв. ред. Б. Страшун. – М.: Наука, 1990. – С. 83 – 97.
17. Никифорова М.А. Непринятые поправки к конституции США // Советское государство и право. – 1979. – № 4. – С. 109 – 113.
18. Основин В.С. Особенности конституционных норм // Советское государство и право. – 1979. – № 4. – С. 12 – 19.
19. Половченко К.А. Толкование Конституции (и законов) Конституционными Судами России и Украины: теоретические и практические проблемы (Сравнительно-правовой анализ) // Государство и право. – 2002. – № 10. – С. 57 – 63.
20. Ремінтар Ж. Правова норма та її ієрархічна структура в канадському праві // Нариси з законопроектування / Під ред. Робера К. Бержерона, к.р. – Оттава, 1999. – С. 221 – 235.
21. Романов А.К. Правовая система Англии: Учеб. пособие. – 2-е изд., испр. – М.: Дело, 2002.
22. Скрипник В. Конституційний контроль та його роль в процесі функціонування державної влади // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. – Вип. 37. – С 227 – 235.
23. Стецюк П. Конституція – форма правового закріплення зміни владних відносин в державі (до постановки проблеми) теорії // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали VII регіональної наукової конференції. 13 – 14 лютого 2001 р., м. Львів. – Л., 2001. – С. 81 – 85.
24. Стецюк П. Основи теорії конституції та конституціоналізму. – Ч. 1: Посіб. для студентів. – Львів: Астролябія, 2003.
25. Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики. – Х.: Факт, 2000.
26. Токвіль Алексіс де. Про демократію в Америці: У 2-х т. / Переклад з французької Григорія Філіпчука та Михайла Москаленка. Передмова Андре Жардена. – К.: Видавничий дім "Всесвіт”, 1999.
27. Чиркин В.Е. Конституция: российская модель. – М.: Юристъ, 2002.
28. Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції. – Х.: Консум, 2002. – С. 127 – 143, 225 – 291.
29. Шульженко Ю.Л. О понятии "правовая охрана Конституции” // Государство и право. – 2002. – № 7. – С. 5 – 12.
30. Majger B. Zasady podstawowe i struktura Konstytucji Rzeczypospolitej Polski i Ukrainy // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції (13 – 14 лютого 2003 р.). – Л., 2003. – С. 158 – 164.
Тема 3. Конституційні принципи економічних, соціальних та духовно-культурних відносин у суспільстві
1. Конституційні принципи економічної системи.
2. Конституційні принципи соціальних відносин. Поняття соціальної держави.
3. Конституційні принципи духовно-культурного життя суспільства.
Методичні рекомендації
Відповіді на питання даної теми потребують, перш за все, аналізу відповідних положень конституцій зарубіжних держав. Курсант має звернути увагу на засадничі положення, що регламентують економічну систему суспільства, а саме конституційне визначення форм власності та закріплення в основних законах їх правового статусу, а також прав власника, місце і роль держави в регулюванні економічних процесів, у захисті прав роботодавця, працівника і споживача.
Особливу увагу слід звернути на визначення в юридичній літературі поняття соціальної держави, а також регулювання конституційними нормами соціальних відносин. Відповідь на другу частину другого питання має також спиратися на відповідні знання теорії держави і права.
Відповідь на третє питання вимагає аналізу конституційних положень, пов’язаних із забезпеченням прав особи на вільний розвиток особистості, освіту, свободу совісті, доступ і користування надбаннями світової культури, а також свободи творчості та академічної свободи. Слід звернути увагу на обов’язок здобуття певного рівня освіти, закріплений у конституціях багатьох держав. Належить також висвітлити забезпечення прав національних та релігійних спільнот, регулювання відносини між державою, церквою та школою.
Відповіді на кожне питання виграють від використання відповідних знань з конституційного права України.
Література
1. Андриченко Л.В. Регулирование и защита прав национальных меньшинств в законодательстве зарубежных стран // Государство и право. – 2002. – № 3. – С.84–93.
2. Антонович М. Законодавство України та зарубіжних країн щодо статусу державної мови // Право України. – 1999. – № 6.
3. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА●М – НОРМА, 1997.
4. Головащенко О.С. Щодо моделей соціальної держави // Проблеми законності. – 2009. – Вип. 104. – С. 10 – 15.
5. Лимбах Ю. Цели социального государства: содержание и развитие в решениях конституционного суда // Российская юстиция. – 2002. – № 8. – С. 10–12.
6. Козакевич О. Соціальна держава по-австрійськи // Юридичний вісник України. – 2002. – № 21 (361) (25 – 31 травня). – С. 11.
7. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личности: Пер. с франц. – М.: Издат. группа "Прогресс”–"Универс”, 1993.
8. Мамут Л.С. Социальное государство с точки зрения права // Государство и право. – 2001. – № 7. – С. 5 – 14.
9. Национальный вопрос, государство и право в странах западной демократии. – М., 1994.
10. Ньюборн Б. Судебная защита свободы слова и веросповедания в Соединённых Штатах // Верховенство права: Сборник: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1992. – С. 133 – 150.
11. Панкевич О. Соціальна держава: деякі питання теорії // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. – 2001. – Випуск 36. – С. 40 – 46.
12. Пашкевич О. До питання про сучасні класифікації соціальних держав // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції (13 – 14 лютого 2003 р.). – Л., 2003. – С. 165 – 167.
13. Права і свободи по-французьки // Юридичний вісник України. – 2002. – № 18 – 19 (358 – 359) (4 – 17 травня). – С. 11.
14. Прокопець Л. Соціальна держава як політична реальність // Право України. – 2000. – № 12. – С. 16 – 18, 31.
15. Скрипнюк О. Проблема соціальної держави в контексті концепції "державного мінімалізму” // Право України. – 2000. – № 11. – С. 17 – 20.
16. Сокуренко В. Гуманістичний зміст концепції соціальної держави // Право України. – 2000. – № 11. – С. 21 – 23.
17. Фомін А. Інститут державної мови в Російській Федерації // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 3 (30). – С. 50 – 60.
18. Чиркин В.Е. Конституция: российская модель. – М.: Юристъ, 2002.
19. Чиркин В.Е. Общечеловеческие ценности и государство // Государство и право. – 2002. – № 2. – С. 5 – 13.
20. Яковюк І. Про обсяг понять "соціальна держава” (на основі порівняльного аналізу моделей ФРН і України) // Право України. – 1998. – № 11.
Тема 4. Держава як суб’єкт конституційного права
1. Поняття держави та державної влади.
2. Поняття правової держави.
3. Поняття демократичної держави.
4. Конституційні принципи державного будівництва.
Методичні рекомендації
Ця тема вимагає аналізу держави як одного з головних суб’єктів державного (конституційного) права. Зокрема, курсанти повинні розкрити поняття держави, державної влади, джерела державної влади, народного та державного суверенітетів та співвідношення між ними. На підставі конкретних положень конституцій зарубіжних держав слід розкрити засадничі принципи демократичної та правової держави, пояснити механізм прямої (безпосередньої) та представницької демократії. Важливе місце посідає проблема контролю за діями владних органів з боку народу та їх відповідальності за свої дії.
Відповідь на четверте питання має містити аналіз принципів народного суверенітету, розподілу влади, гуманності, верховенства права, законності.
Література
1. Баренбойм П. 3000 лет доктрины разделения властей. Суд Сьютера: Учебн. пособие. – М.: Белые альвы, 1995.
2. Борова И. Конституция РФ – основа договоров о разграничении полномочий между Федерацией и её субъектами // Российская юстиция.–2002. – № 4. – С. 24 – 25.
3. Бородин С.В., Кудрявцев В.Н. О разделении и взаимодействии властей в России // Государство и право. – 2002. – № 5. – С. 13 – 16.
4. Виноградов О.В., Султыгов М.М. Правомерное ограничение конституционных прав и свобод граждан в условиях чрезвычайного положения // История государства и права. – 1999. – № 1–2. – С. 22 – 23.
5. Давидова М. Соціально-економічні права як критерій аналізу і класифікації сучасних демократичних держав // Право України. – 2001. – № 8. – С. 32 – 35.
6. Данилов С.Ю. Правовые демократические государства: очерки истории. – М.: Информ.-внедренч. центр "Маркетинг”, 1999.
7. Денисов С.А. Формирование контрольной ветви государственной власти и ограничение коррупции // Государство и право. – 2002. – № 3. – С. 9 – 16.
8. Джинджер Э.Ф. Верховный суд и права человека в США. – М.: Юридическая литература, 1981.
9. Дик Ховард А.Е. Конституционализм // Верховенство права: Сборник: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1992. – С.53 – 79.
10. Дик Ховард А.Е. Федерализм // Верховенство права: Сборник: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1992. – С. 80 – 96.
11. Добрянський С. Поняття прав людини: деякі питання загальної теорії // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали VII регіональної наукової конференції. 13–14 лютого 2001 р., м. Львів. – Л., 2001. – С. 42 – 44.
12. Іваненко Г.В. Основні принципи правової держави // Митна справа. – 2002. – № 4. – С. 92 – 94.
13. Жараф Мохаммед. Політика демократизації марокканської держави: сучасний етап // Право України. – 2002. – № 10. – С. 142 – 144.
14. Калашников С.В. Система конституционных гарантий обеспечения прав и свобод граждан в условиях формирования в России гражданского общества // Государство и право. – 2002. – № 10. – С. 17 – 25.
15. Керимов А.Д. О своеобразии государственной системы современной Франции // Государство и право. – 2001. – № 1. – С. 71 – 74.
16. Князев С.Д. Предмет современного российского избирательного права // Государство и право. – 2000. – № 5. – С. 31 – 40.
17. Ковальчук В. Про правове розуміння легітимності державної влади: теоретико-методологічний аспект // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2008. – Вип. 46. – С. 12 – 20.
18. Конституция США: история и современность / Под ред. А.А. Мишина, Е.Ф. Язькова. – М.: Юридическая литература, 1988. – С. 177 – 264.
19. Курило Т. Конституційно-правові засади охорони національної культурної спадщини в східноєвропейських державах // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. – 2001. – Випуск 36. – С. 229 – 231.
20. Леттер Д. Принцип разделения властей и система сдержек и противовесов в Конституции Соединённых Штатов // Верховенство права: Сборник: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1992. – С. 97 – 115.
21. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личности: Пер. с франц. – М.: Издат группа "Прогресс” – "Универс”, 1993.
22. Максимов С. Інститут прав людини в сучасному світі: філософсько-правові аспекти // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 3 (22). – С. 49 – 57.
23. Міл Дж. С. Про свободу: Есе / Пер. з англ. – К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи”, 2001.
24. Моргачев В.Н. Формы и методы территориального управления в США и Канаде / Отв. ред. докт. экон. наук Л.И. Евенко.– М.: Наука, 1987. – Гл. 2. Организация аппарата территориального управления.
25. Мохамед Ж. Політична система Марокко: конституційні аспекти // Нова політика. – 2001. – № 4. – С. 37 – 39.
26. Мурашин О. Вибори як акти прямого народовладдя // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. – 2000. – Випуск 35. – С. 180 – 185.
27. Мур Дж.Н. Верховенство права: обзор // Верховенство права: Сборник: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1992. – С. 10 – 52.
28. Нарутто С.В. Теоретико-правовые проблемы конституционного принципа единства системы государственной власти в Российской Федерации // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1999. – № 4. – С. 27 – 34.
29. Никифорова М.А. Гражданские права и свободы в США: судебная доктрина и практика. – М.: Наука, 1991.
30. Ньюборн Б. Судебная защита свободы слова и веросповедания в Соединённых Штатах // Верховенство права: Сборник: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1992. – С. 133 – 150.
31. Орлов А.Г. Политические системы стран Латинской Америки. – М.: Междунар. отношения, 1982.
32. Петрів І. Рада національної безпеки США: правові основи її діяльності // Право України. – 1999. – № 8.
33. Послушни Є. Участь негромадських суб’єктів у здійсненні конституційних завдань держави (на прикладі вищого шкільництва) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. – 2001. – Випуск 36. – С. 203 – 211.
34. Ролз Дж. Теорія справедливості / Пер. з англ. О. Мокровольської. – К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи”, 2001. – Розд. IV, VI.
35. Политические институты США. – М.: Наука, 1988.
36. Примуш В. Демократія і політичні партії // Віче. – 2000. – № 9. – С. 134 – 144.
37. Селіванов В. Парадокси свободи і демократії // Віче. – 2000. – № 12. – С. 67 – 85.
38. Сербин Р. Діалектика державного суверенітету в епоху глобалізму // Право України. – 2002. – № 12. – С. 37 – 42.
39. Силинов П.М. О некоторых концепциях федерализма в зарубежной литературе // Государство и право. – 2000. – № 5. – С. 85 – 87.
40. Скоблик Н. Відповідальність влади і контроль над нею // Віче. – 2000. – № 7. – С. 146 – 152.
41. Скрипнюк В.М. Основи організації і функціонування вищих органів державної влади: Україна і європейська конституційна практика // Проблеми законності. – 2009. – Вип. 104. – С. 61 – 69.
42. Співак В. Коли відчиняться двері до відкритого суспільства // Віче. – 2000. – № 8. – С. 70 – 77.
43. Тадевосян Э.В. К вопросу о характере государственной власти субъекта федерации // Государство и право. – 2002. – № 3. – С.17 – 26.
44. Тодика О. Виборчі права громадян в аспекті становлення правової держави // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали VII регіональної наукової конференції. 13 – 14 лютого 2001 р., м. Львів. – Л., 2001. – С. 114 – 116.
45. Тодика О. Демократичні засади виборчих правовідносин // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. – 2001. – Випуск 36. – С. 212 – 217.
46. Токвіль Алексіс де. Про демократію в Америці: У 2-х т. / Переклад з французької Григорія Філіпчука та Михайла Москаленка. Передмова Андре Жардена. – К.: Видавничий дім "Всесвіт”, 1999.
47. Федеральне переслідування порушень виборчого законодавства. – Шосте видання. Січень 1995 року. – К., 1996.
48. Фомін А. Інститут державної мови в Російській Федерації // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 3 (30). – С. 50 – 60.
49. Хабибулин А.Г., Рахимов Р.А. Государственная идентичность как элемент правового статуса личности // Государство и право. – 2000. – № 5. – С. 5 – 11.
50. Черченко І. Засоби парламентського впливу на зовнішню політику Канади // Право України. – 1999. – № 10.
51. Чиркин В.Е. Общечеловеческие ценности и государство // Государство и право. – 2002. – № 2. – С. 5 – 13.
52. Чиркин В.Е. Предмет ведения Федерации и её субъектов: разграничение, сотрудничество, субсидиарность // Государство и право. – 2002. – № 5. – С. 5 – 12.
53. Шевченко С. Основи конституційної юриспруденції. – Х.: Консум, 2002. – С. 103 – 126.
54. Шинкарецкая Г.Г. Союзное государство Белоруссии и России // Государство и право. – 2001. – № 4. – С. 84 – 88.
55. Шипілов Л.М. До питання про сутність, зміст та форму демократичної держави / // Форум права. – 2009. – № 1. – С. 585 – 591 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09slmfdd.pdf
56. Эйер Д.Б. Гражданские права в Соединённых Штатах // Верховенство права: Сборник: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1992. – С. 151 – 165.
57. Энтин Л.М. Разделение властей: Опыт современных государств. – М., 1995.
58. Ryszka E. The US Federal System of Government: Wiedza o krajach angielskiego obszaru językowego. – Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, [1977]. – P. 109 – 120.
Тема 5. Правовий статус особи в зарубіжних державах
1. Регулювання прав людини в зарубіжних державах.
2. Конституційні обов’язки особи в зарубіжних країнах.
3. Інститут громадянства (підданства).
Методичні рекомендації
Відповідаючи на перше питання, курсанти на основі конституційно-правових актів мають розкрити закріплення та гарантування особистих, політичних та соціально-економічних прав людини в зарубіжних країнах.
Аналіз обов’язків особи, закріплених в конституційно-правових актах зарубіжних країн, становить зміст відповіді на друге питання семінарського заняття.
Відповідь на третє питання вимагає з’ясування понять "громадянство” й "підданство”, підстав набуття громадянства, принципів ґрунту й крові, механізму виникнення інститутів подвійного (множинного) громадянства та відсутності громадянства. Необхідно розкрити підстави припинення громадянства, показати відмінності між інститутами втрати й позбавлення громадянства.
Література
1. Андриченко Л.В. Регулирование и защита прав национальных меньшинств в законодательстве зарубежных стран // Государство и право. – 2002. – № 3. – С.84 – 93.
2. Веприцький Р.С. Соціально-економічні права: до визначення правової природи // Форум права. -2008. -№ 2. –С.32-37 [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-2/08vrsvpp.pdf
3. Давидова М.В. Концепція прав людини і громадянина в сучасних теоріях демократії // Держава і права: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2001. – Вип. 13. – С. 552 – 560.
4. Дашковська О. Регіональні механізми захисту прав жінок: порів-няльно-правовий аналіз // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 1 (36). – С. 139 – 146.
5. Добрянський С. Поняття прав людини: деякі питання загальної теорії // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали VII регіональної наукової конференції. 13 – 14 лютого 2001 р., м. Львів. – Л., 2001. – С. 42 – 44.
6. Иваненко В.А., Иваненко В.С. Социальные права человека и социальные обязанности государства: международные и конституционные правовые аспекты. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003.
7. Кагадій М.І. Поняття конституційних юридичних обов’язків людини та громадянина // Держава і права: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2002. – Вип. 15. – С. 167 – 173.
8. Крижанівський С. Про деякі концептуальні положення конституційної регламентації прав і свобод людини і громадянина // Право України. – 1998. – № 7. – С. 30 – 32.
9. Крусс В.И. К теории пользования конституционными правами // Государство и право. – 2004. – № 6. – С. 14 – 23.
10. Курило Т. Конституційно-правові засади охорони національної культурної спадщини в східноєвропейських державах // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. – 2001. – Випуск 36. – С. 229 – 231.
11. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личности: Пер. с франц. – М.: Издат. группа "Прогресс”–"Универс”, 1993.
12. Максимов С. Інститут прав людини в сучасному світі: філософсько-правові аспекти // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 3 (22). – С. 49–57.
13. Макушин А.А. Конституционная защита прав и свобод человека: подходы к понятию // Конституционное и муниципальное право. – 2004. – № 4. – С. 21 – 23.
14. Малишко В.М. Конституційно-правове регулювання свободи віросповідування та релігійних відносин у зарубіжних країнах // Держава і права: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2002. – Вип. 15. – С. 94 – 100.
15. Мануляк Є.Й. До питанння про генезу і поняття прав людини // Держава і права: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2002. – Вип. 16. – С. 30 – 35.
16. Мясковська-Дашкевич К. Структурна позиція і компетенція уповноваженого з прав дитини у Польщі // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2009. – Вип. 49. – С. 82 – 85.
17. Национальный вопрос, государство и право в странах западной демократии. – М., 1994.
18. Олійник В. Конституційне право на свободу та особисту недо-торканність: поняття та характерні риси // Право України. – 2000. – № 12. – С. 33 – 36.
19. Олійник В. Конституційне право на свободу та особисту недо-торканність: поняття та характерні риси // Право України. – 2000. – № 12. – С. 33 – 36.
20. Пчелинцева Л.М. Проблемы исследования природы и содержания конституционного права граждан на жилище // Конституционное и муниципальное право. – 2004. – № 2. – С. 11 – 14.
21. Пчелинцева Л.М. Проблемы исследования природы и содержания конституционного права граждан на жилище // Конституционное и муниципальное право. – 2004. – № 2. – С. 11 – 14.
22. Родионова О.В. Правовой и законный характер права на достойное существование // История государства и права. – 2004. – № 1. – С. 10 – 14.
23. Сенюта І. Права пацієнтів у рішеннях Європейського Суду з прав людини // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2009. – Вип. 48. – С. 13 – 20.
24. Темченко В. Функції держави із забезпечення прав людини у ринковій економіці // Право України. – 2003. – № 5. – С. 47 – 51.
25. Товт М.М. Визначення поняття національної меншини у міжнародно-правових документах і актах національних законодавств // Держава і права: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2002. – Вип. 15. – С. 494 –502.
26. Цебенко С. Право на релігійну освіту: до характеристики міжнародних стандартів // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2009. – Вип. 49. – С. 8 – 13.
Тема 6. Державно-правове регулювання діяльності політичних партій та громадських організацій
1. Конституційні принципи регулювання політичних відносин у суспільстві.
2. Місце політичних партій та громадських організацій в політичній системі.
3. Державно-правове регулювання створення політичних партій та громадських організацій.
4. Конституційні вимоги щодо діяльності політичних партій та громадських організацій. Їх конституційно-правова відповідальність.
Методичні рекомендації
У відповіді на перше питання потрібно визначити поняття політичних відносин і показати, як їх принципи врегульовані конституційно-правовими актами зарубіжних країн.
Курсанти повинні показати місце громадських організацій, включаючи політичні партії та професійні спілки, в політичній системі сучасного суспільства, їх роль у забезпеченні політичних, економічних, соціальних і культурних прав окремих осіб та спільнот. Особливу увагу слід звернути на інституалізацію та конституалізацію політичних партій як об’єднань, що спеціально створюються з метою здійснення державної влади чи впливу на неї. А відтак необхідно показати, як сучасні конституції регулюють питання створення та діяльності політичних партій, зокрема їх участь у виборах до органів державної влади та місцевого самоврядування, фінансову діяльність, звітність, відповідальність за порушення чинного законодавства. Слід зазначити, які дії партій та інших громадських об’єднань можуть спричинити до припинення їх діяльності.
Спираючись на знання, набуті в процесі вивчення дисципліни "Конституційне право України”, порівняйте конституційно-правове регулювання діяльності партій та інших громадських об’єднань в Україні та в іноземних державах.
Література
1. Берченко Г.В. Конституційне закріплення статусу політичних партій та інших інститутів громадянського суспільства (досвід зарубіжних країн) // Форум права. – 2009. – № 2. – С. 50 – 55 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-2/09bgvdzk.pdf
2. Володина Н.В., Кулиев И.О. Взаимоотношения государства и религиозных объединений: опыт России и Азербайджана // Государство и право. – 2002. – № 9. – С. 71 – 74.
3. Зарубежное законодательство о политических партиях. – М., 1993.
4. Кириченко В.П., Тумасов І.Ю. Політичні партії в системі влади і владних структур країн Латинської Америки і Карибського басейну // Науковий вісник Дипломатичної академії України. – Випуск 6. Світова дипломатія: історія та сучасність / За заг. ред. Б.І. Гуменюка, Л.С. Тупчієнка, В.Г. Ціватого – К., 2002. – С. 110 – 129.
5. Левицька Г. Інституалізація політичних партій у зарубіжних країнах // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції (13 – 14 лютого 2003 р.). – Л., 2003. – С. 148 – 150.
6. Левицька Г. Основи конституційно-правової регламентації правового статусу політичних партій в зарубіжних країнах // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. – Випуск 37. – С. 272 – 276.
7. Примуш М. Партії і партійні функції // Віче. – 2002. – № 5. – С. 22 – 27.
8. Примуш М. Порядок утворення і діяльності політичних партій // Віче. – 2001. – № 5. – С. 143 – 154.
9. Примуш М. Демократія і політичні партії // Віче. – 2000. – № 9. –С. 134 – 144.
10. Примуш М. Правова регламентація ідеологічних та організаційних засад політичних партій // Право України. – 2000. – № 11. – С. 25 – 29.
11. Рудич С. Політичні партії Німеччини сьогодні: Спроба політологічного аналізу // Віче. – 2000. – № 8. – С. 139 – 154.
12. Токвіль Алексіс де. Про демократію в Америці: У 2-х т. / Переклад з французької Григорія Філіпчука та Михайла Москаленка. Передмова Андре Жардена. – К.: Видавничий дім "Всесвіт”, 1999.
13. Чиркин В.Е. Конституция: российская модель. – М.: Юристъ, 2002.
Тема 7. Виборче право зарубіжних держав
Заняття 1
1. Поняття виборчого права.
2. Принципи виборчого права. Виборчі цензи.
3. Стадії виборчого процесу.
Методичні рекомендації
Відповідаючи на питання даного заняття, необхідно поєднати теоретичні знання з аналізом положень конституційних актів зарубіжних країн.
Перший пункт плану вимагає розкриття понять об’єктивного і суб’єктивного, активного й пасивного виборчого права.
У відповіді на друге питання потрібно проаналізувати принципи виборчого права зарубіжних країн, а також цензи, що застосовуються для активного і пасивного виборчого права.
Висвітлюючи третє питання, курсанти мають пояснити поняття виборчого процесу, а також розкрити зміст кожної з його стадій, показати на основі конституційних актів їх особливості в окремих країнах.
Література
1. Вибори в Європейському Союзі / За ред. Ковриженка Д.С.; Лабораторія законодавчих ініціатив. – К.: ФАДА, ЛТД, 2006. – 156 с.
2. Грасхоф К. Право на вільні вибори (додатковий протокол № 1 до Європейської конвенції з прав людини, стаття 3 ) // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 2. – С. 60 – 66.
3. Закоморна К.О. Способи висунення кандидатів на виборні посади до органів державної влади як відбиття демократичних перетворень в у постсоціалістичних країнах // Проблеми законності. – 2009. – Вип. 104. – С. 77 – 85.
4. Избирательное право и выборы: Сб. статей. – М.: Наука. Гл. ред. восточной литературы, 1990. Государство и право. – 2000. – № 5. – С. 31 – 40.
5. Мурашин О. Вибори як акти прямого народовладдя // Вісник Львів-ського університету. Серія юридична. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. – 2000. – Випуск 35. – С. 180 – 185.
6. Погорілко В. Основні засади теорії безпосередньої демократії // Право України. – 2001. – № 8. – С. 26 – 32.
7. Співак В.І. Поняття і основні параметри правової культури у виборчому процесі // Держава і права: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К., 2002. – Вип. 16. – С. 71 – 77.
8. Станских С.Н. "Избирательная власть” как ветвь государственной власти: к постановке проблемы // Конституционное и муниципальное право. – 2004. – № 1. – С. 16 – 20.
9. Шаповал В. Безпосередня демократія і представницька демократія у взаємозв’язках // Право України. – 2004. – № 8. – С. 8 – 12.
Заняття 2
1. Виборчі системи.
2. Референдум у зарубіжних країнах.
Методичні рекомендації
У відповіді на перше питання курсанти мають розкрити суть та особливості мажоритарної, пропорційної та змішаної виборчої систем і їх різновидів, показати їх переваги та недоліки.
Відповідь на друге питання потребує аналізу інституту референдуму: його предмету, функцій, механізму правового регулювання тощо.
Література
1. Василик М.А., Вершинин М.С. Избирательная система России: Словарь-справочник. – СПб.: Издательство Михайлова В.А., 1999.
2. Книгін К. Правове визначення референдуму як форми народовладдя // Право України. – 2001. – № 11. – С. 28 – 31.
3. Крупчан О. Референдум: світовий досвід і сьогодення України // Право України. – 2003. – № 8. – С. 30 – 35.
4. Курячая М.М. Соотношение института референдума со смежными институтами непосредственной демократии // Конституционное и муниципальное право. – 2004. – № 4. – С. 10 – 14.
5. Референдуми в Європейському Союзі / О.Д. Чебаненко, О.Ю. Грищук, Н.В. Колодяжна, А. Євгеньєва; За ред. Д.С. Ковриженка. – К.: ФАДА, ЛТД, 2007. – 186 с.
6. Федоренко В. Юридична сила референдумів, плебісцитів // Віче. – 2000. –№ 8. – С. 57 – 68.
Тема 8. Законодавча влада та її органи (4 год.)
Заняття 1
1. Поняття парламенту, його структура, повноваження та розподіл компетенції між палатами.
2. Способи формування парламентів та їх палат.
3. Конституційно-правовий статус члена парламенту.
Методичні рекомендації
На підставі відповідних положень конституцій курсанти повинні розкрити законодавчі, установчі та контрольні повноваження парламентів. Необхідно з’ясувати способи формування верхньої палати двопалатного (бікамерального) парламенту в унітарних та федеративних державах, роль глави держави чи суб’єктів федерації в цьому процесі, розподіл компетенції між палатами. Також слід показати способи створення і функції керівних органів парламентів та їх палат, фракцій, комітетів, комісій, технічних органів. Зазначені питання особливо актуальні з огляду на можливі зміни структури і повноважень Верховної Ради України.
Важлив
|
| Категория: Методички ІІ курс | Добавил: af (11.02.2011)
|
| Просмотров: 3769
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
 |
Copyright MyCorp © 2025 |
 |
|
|
