1.Економічні закони, їх особливості. Допущення за інших рівних умов

Економічні закони-це найбільш стійкі та стабільні економічні залежності. Економічні закони мають об’єктивний характер, тобто не залежать від волі та бажань людини. Розрізняють загальні, специфічні та особливі економічні закони  Загальні- економічні залежності, які мають місце при будь-якому способі виробництва.(закон насичення потреб). Специфічні- економічні залежності, які проявляються лише в межах певного конкретного способу виробництва(закони монополістичного капіталізму). Особливі – економічні залежності, які проявляються лише за особливих умов. Навіть найпростіші економічні процеси розгортаються згідно цілої системи економічних законів. Знання економічних законів дозволяє суб’єктам господарювання здійснювати ефективну економічну діяльність, а відповідальним державним органом є (міністр економіки, міністр фінансів, митна служба України) розробляти та впроваджувати відповідну економічну політику. Всезагальні закони вважають законами соціально-еко­номічного прогресу, оскільки вони виражають фундамен­тальні основи та послідовність розвитку людського суспіль­ства на всіх етапах. Економічні закони: ---є законами господар­ської діяльності людей і поза нею не існують; — мають історично мину­щий характер; — відкриттю та викорис­танню їх людиною проти­діють сили суспільства, що сходять з історичної арени економічні закони. Форми пізнання та використання економічних законів: Емпірична, коли люди, не знаючи сутності економічних законів, використовують їх несвідомо, інтуїтивно у своїй практичній діяльності. Наукова, коли люди, пізнав­ши і розкривши сутність еко­номічних законів, викорис­товують їх свідомо, а отже, більш ефективно у своїй економічній діяльності.

2.Сутність, класифікація, ієрархія та фактори потреб

Потреба – це відчуття дискомфорту, стан незадоволення з якого людина прагне вийти. Виходячи з того або іншого критерію, виділяють наступні потреби:  за суб’єктами кінцеві- потреби людини як біосоц. істоти, їх задоволення забезпечує відтворення самої людини. Проміжні- виробничі потреби, задоволення яких забезпечує відтворення різноманітних товарів та послуг в суспільстві. Дані потреби носять опосередкований характер відносно людини.  за формою задоволення  індивідуальні – потреби які задовольняються людиною самостійно  колективні – потреби які задовольняються шляхом зєднання в групи. Суспільні – потреби, які задовольняються на рівні всього суспільства. за формою виникнення первинні – фізіологічні потреби, які є вродженими вторинні – психологічні потреби , які здобуто в ході життєдіяльності. за пірамідою Мас Лоу потреби задовольняються в наступній ієрархічній послідовності: фізіологічні потреби потреби в захисті безпеки  соціальні потреби  потреби в повазі потреби в творчому, креативному самовираженні. Закони насичення потреб Госсена має кількісну та якісну визначність Кількісна- полягає в тому що людина прагне максимізувати, збільшити рівень потреб шляхом споживання, як можна більшою кількістю товарів. Якісна – полягає в розширенні самого спектру потреб в наслідок розвитку людини. Задоволення людських потреб здійснюється шляхом споживання різноманітних товарів і послуг, які спеціально створюються в межах суспільного виробництва. Потреба виявляється у нестачі певних благ, предметів. Тому людину можна розглядати й як сукупність її потреб і захоплень. Адже від особливостей особистості людини, рівня її культури, а також типу суспільства, в якому вона живе, залежать кількість та якість потреб, способи їх задоволення та ін. (А. Маслову). Він поділив потреби на нижчі та вищі. До нижчих потреб відніс дихання, спрагу, голод і тепло, незадово­лення яких загрожує життю людини. Після задоволення їх індивід прагне безпеки для себе, своєї сім'ї. До вищих потреб належить прагнення входити до певного кола лю­дей, відчувати їхню підтримку. Задоволення цієї потреби спричиняє подальше прагнення завоювати визнання, по­вагу, підняти свій престиж в очах оточення. Найвищою потребою серед другої групи є прагнення людини реалізу­вати себе у світі, обраній сфері діяльності, тобто потреби в самореалізації. Класифікація економічних потреб: У розвинутих країнах світу вчені налічують майже 11 тис. потреб, серед яких переваж­на більшість — економічні. Існують різні критерії їх класифікації.

3. Ресурси та їх види. Виробничі можливості та економічне зростання.

Економічні ресурси (фактори виробництва) – це будь-що, що використовується в процесі виробництва. (економічні ресурси – всі речові чинники виробництва, які використовують для виготовлення товарів і послуг). Фактори виробництва поділяються на дві частини: а) особистий або суб’єктивний фактор – це трудові ресурси, які уособлюються працездатному населенню країни, що бере участь в суспільному виробництві. Відміною рисою працездатного населення є спроможність до праці. Тобто воно є носієм робочої сили. Робоча сила – це сукупність інтелектуальних, професійних, культурних та фізичних здібностей людини, які визначають її здатність до праці. б) речовий або об’єктивний фактор виробництва – це різноманітні засоби виробництва, в складі яких виділяють предмети та засоби праці. Предмети праці – це будь-яка річ, яка підлягає перетворенню з метою витягу з неї корисних властивостей. Предмет праці, який протерпів попередню обробку, називають сировиною. Засіб праці – будь що, що використовується для перетворення предметів праці. розрізняють активні та пасивні засоби праці. особистий та речовий фактори виробництва в сукупності у їх взаємодії утворюють продуктивні сили суспільства. Крива виробничих можливостей – це лінія кожна точка якої відображає максимально можливі обсяги виробництва за умов використання всього наявного ресурсного потенціалу суспільства. Може зсуватися внаслідок: кількісної зміни ресурсного потенціалу суспільства, підвищення або зниження рівня психологічного суспільства. Існують такі види економічних ресурсів: робоча сила, земля, природні ресурси, капітал, підприємницький талант.

4.Сутність, види та функції грошей. Цінність грошей.

Сутність грошей найкращим чином виражається через її функції: 1. міра вартості – за допомогою грошей визначається вартість товарів або кількість суспільно-необхідної праці втіленої в товарні форми.  2. засіб обігу – це коли гроші опосередковують обмін товарами.  3. засіб платежу – коли товарному потоку не протистоїть грошовий потік, наприклад продаж кредиту.  4. функція нагромадження – коли гроші вилучаються з обігу і накопичуються у вигляді заощадження.  5. світові гроші – коли гроші використовують в якості міжнародного купівельно-платіжного засобу.  Сучасна економічна теорія розглядає лише 3 функції грошей: - міра вартості  - засіб обігу (плюс функція платежу) - функція нагромадження. Функції грошей — це дії, які вони здійснюють у рин­ковій економіці. Класична економічна теорія виділяє п'ять функцій гро­шей: міри вартості, засобу обігу, засобу утворення скарбів, засобу платежу, світових грошей Функція грошей як міри вартості полягає у здат­ності грошей як загального еквівалента вимірювати вартість усіх інших товарів, надаючи їй форму ціни. У функції засобу обігу  —  гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. Процес товарного обміну з участю грошей виражається фор­мулою Т—Г—Т. Функція грошей засіб обігу завжди поєднуєть­ся з попередньою функцією міра вартості. Функцію засобу обігу гроші виконують у формі монет і паперових грошей. Монета — зливок грошового металу певної ваги, форми, проби та номіналу, узаконений державою як засіб обігу. Оскільки гроші виконують функцію засобу обігу миттє­во, як тимчасовий посередник в обміні товарів, то в цій функції їх можна замінити грошима, які не мають вартості, тобто паперовими. Паперові гроші — це знаки, символи, представники пов­ноцінних (золотих) грошей в обігу, що наділені державною владою примусовим курсом обігу. Паперові гроші не ма­ють власної вартості, оскільки затрати на виготовлення їх незначні, але мають купівельну спроможність. Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов'я­зань між суб'єктами економічних відносин. Цю функцію гроші здійснюють як у сфері товарного обігу при продажу товару в кредит, так і поза ним (заробітна плата, сплата податків, орендна і квартирна плата, повер­нення позик тощо).На основі цієї функції виникли кредитні гроші — век­сель, банкнота, чек. Функцію утворення скарбу виконують ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, нагромаджуються і перетворюються на скарб у своїй золотій або срібній "плоті". Ця функція пов'язана зі здатністю грошей бути засо­бом збереження вартості, представником абстрактної фор­ми багатства. Поряд із безпосереднім нагромадженням скарбів у золотомонетній формі відбувається нагромаджен­ня їх і в естетичній формі (ювелірні вироби, предмети роз­коші з золота). Це пояснюється тим, що золото має стабіль­ну вартість і характеризується досконалою, абсолютною ліквідністю. Іншим видам грошей та активам стабільність вартості й ліквідність притаманні лише більшою або мен­шою мірою. Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов'я­заних з розрахунками за зовнішньоторговельні опе­рації, наданням кредитів та іншими угодами. Первісно цю функцію виконувало тільки золото. У цій функції гроші виступають у трьох значеннях: як загаль­ний платіжний засіб (розрахунки за зовнішньоторговель­ним та платіжним балансами країни), як загальний купі­вельний засіб (купівля таких товарів, як зброя, зерно, енер­горесурси з негайною готівковою оплатою), як загальне втілення суспільного багатства нації у разі переміщення золота з однієї країни в іншу (надання позик, сплата кон­трибуцій, передача золота на збереження тощо). Сучасна західна економічна наука неоднозначно вста­новлює кількість виконуваних грошима функцій, але більшість учених вважають, що гроші сьогодні виконують три функції: засобу обігу, міри вартості, засобу нагрома­дження. Функція грошей як засобу платежу не виділяється окремо, оскільки вона поєднується з функцією засобу обігу, а світові гроші виконують ті ж самі функції, що й гроші в національному ринковому господарстві.

5. Поняття, значення та форми власності. Регулювання прав приватної власності.

Власність – це сукупність виробничих відносин між людьми з приводу привласнення ними об’єктів власності, в першу чергу засобів виробництва, які породжують право володіння, користування й розпорядження цими об’єктами та результатами їх функціонування. Проте значення власності визначається не лише тим, що вона породжує право володіння, розпорядження і користування, - це її зміст у вузькому розумінні. В широкому плані значення власності полягає в створенні соціального середовища, в якому функціонує суспільне виробництво(господарюючі суб’єкти). А конкретно вона визначає: - умови поєднання робітника з засобами виробництва; - відносини між людьми з приводу привласнення засобів і результатів виробництва; - умови розпорядження й використання факторів виробництва. У всіх цих випадках люди опиняються  в певних відносинах один до одного. Отже, зводити відносини власності лише до відносин, які виникають у процесі користування об’єктом власності означає невиправдане звуження їхнього змісту так само, як і обмеження їх лише відносинами між людьми з приводу привлас­нення об' єктів власності. Виходячи з розглянутого можна зробити  висновок, що влас­ність, особливо на засоби виробництва, е основоположною економічною категорією.  Багатогранність первісних відносин власності зводиться до первісних 3 основних форм:  азіатська або східна  антична або греко-римська німецька В Україні отримали розвитку різні види та форми власності. Взагалі в Україні , законами України: «про власність», «про приватизації майна державних підприємств», «Про приватизацію приватних невеликих державних підприємств». Приватна власність – це будь-які об’єкти власності які здобуті на основі власної праці та праці найманих робітників на договірній основі. При цьому зобов’язаний власник забезпечити  громадянину праця якого використовує відповідні соціальні та правові гарантії.

6. Змішана економіка. Економічна роль держави в сучасній економіці.

Змішана економічна система  Характерні риси:  1) різноманіття типів і форм власності  2)  взаємо-переплетіння приватного, колективного, та державного господарства. 3) соціальна орієнтація економіки, людина стає головною цінністю, в такій системі  4) рівноправ’я співіснування ринкового самоврегулювання та державного регулювання 5) демократична форма управління забезпечити економічні, політичні та духовні гарантії. Виділяють пряме регулювання , через систему державних підприємств, освіти, науки. Необхідність державного врегулювання, ринкової економіки випливає з об’єктивно притаманних державі економічних функцій. А саме: - розробка запровадженно-правових основ господарювання - визначення цілей та пріоритетів макроекономічного розвитку. - регулювання економічних діяльностей спрямоване на вирівнювання сукупного попиту і сукупної пропозиції  Захист конкуренції – як основного механізму врегулювання ринкової економіки. Перерозподіл доходів – спрямований на усунення надмірних відмінностей у рівні доходів Створення суспільних благ і послуг які є не подільним або не прибутковими. Регулювання зовнішньо-економічних відносин і валютного ринку.

7. Сутність попиту. Закон попиту фактори змін у попиті.

Ринковий попит - це представлено на ринку платоспроможна потреба в товарі збоку всіх споживачів. Закон попиту - полягає у зворотній залежності між обсягом попиту і ціною товару. Фактори попиту:1)цінна данного товару.2)уподобання та переваги споживачів.3)кількість споживачів на  ринку.4)рівень доходів споживачів. Попит в економ науці означає платоспроможну потребу,яку суб’єкт здатний оплатити .з цього випливає ,що попит на той чи інший товар залежить від ціни. Закон попиту виявляється через економічну поведінку споживача. Поведінку споживача визначає також ефект заміщення, адже споживач зацікавлений у тому , щоб змінити споживання дорожчих товарів дешевими . Розрізняють індивідуальний і ринковий  попит. Індивідуальний попит-це попит окремого споживача. Ринковий попит-це сума індивідуальних попитів,які пред’являються кожним споживачем за різних цін.

8. Еластичність попиту.

Здатність однієї економічної змінної реагувати на зміни , що відбулися в іншій економ змінній назив еластичністю. Кількісно еластичність вимірюється показником , який називають коефіцієнтом еластичності. Це міра реагування однієї змінної на зміни іншої,виражена як відношення процентних змін. Розрізняють еластичність попиту за ціною,доходом і перехресну еластичність.  Еластичність попиту за ціною-показує на скільки відсотків зміниться обсяг попиту,якщо ціна зміниться на один відсоток. Цінова еластичність впливає на обсяг доходу, який визначається як добуток ціни за одиницю товару на кількість проданого товару. Фактори що впливають на цінову еластичність попиту:значимість товару для споживача, наявність і доступність товарів – субститутів, значимість товарів – комплементів у загальній структурі споживання, фактор часу. Перехресна еластичність попиту – це чутливість споживчого попиту на товар А до змін ,що відбулися в ціні супутнього товару Б. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту – це відношення відсоткової зміни попиту на товар А до відсоткової зміни ціни товару Б. Еластичність попиту за доходом вимагає аналізу структури товарів з позиції поділу їх на нормальні та нижчі. Нормальні товари – це товари ,попит на які зростає в міру зростання доходів споживачів. Нижчі товари – це товари , попит на які в міру зростання доходів споживачів зменшується. Коефіцієнт попиту визначається як відношення відсоткової зміни обсягу попиту на товар до відсоткової зміни обсягу доходу споживача. Р – ціна товару  Qd -  обсяг попиту  D – попит в цілому  Лінійна функція попиту Qd=a – bp А – автономне споживання В – коефіцієнт ціннової еластичності  попиту.   Цінова еластичність попиту показує, наскільки змінюється величина попиту на певний товар зі зміною на його ціни. Еластичність означає реакцію або реагування. Отже, цінова еластичність (Ed) – це відношення процента зміни величини попиту до проценту зміни ціни. Різні товари мають різну еластичність попиту. Попит на речі першої необхідності слабо реагує на зміну ціни, тоді як попит на подорож літаком чи на обіди в ресторані дуже чутливий. У зв’язку з цим їх поділяють на товари еластичного і нееластичного попиту. 

9. сутність пропозиції . закони пропозиції . фактори змін у пропозиції.

Пропозиція – це обсяг товарів та послуг ,який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу. Сталий причинно-наслідковий зв’язок між ціною та обсягом товарів ,який товаровиробник здатний поставити на ринок ,виражається законом пропозиції. Зміст закону пропозиції полягає в тому , що чим вища ціна тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок у подовж певного проміжку часу , і навпаки, чим нижча ціна,тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок. Нецінові фактори впливу на пропозицію:технологічний прогрес,зміна цін на ресурси,зміна цін на спорідненні товари,зміни у бюджетно-податковій політиці,очікування підприємців. Фактори пропозиції:1)ціна даного товару.2)рівень оподаткування виробництва.3)рівень технологічності виробництва.4)природно кліматичні умови.

10. еластичність пропозиції.

Еластичність пропозиції – це чутливість пропозиції до змін ,що відбуваються в ціні товару , який підприємець готовий поставити на ринок. На поведінку підприємця стосовно зміни обсягу товарів , що пропонуються на ринок, впливає на сам перед  ціна. Цінова еластичність пропозиції визначається як відношення відсоткової зміни обсягу пропозиції до відсоткової зміни ціни на товар. На еластичність пропозиції також впливають фактори часу і взаємозамінність факторів виробництва(зростання ціни на один із факторів,який можна замінити іншим ,дешевшим,зумовлює скорочення витрат підприємця і збільшення пропозиції) Qs – обсяг пропозиції  S – пропозиція в цілому   Лінійна функція пропозиція  Qs=-c+dp  -C- автономне виробництво  D – коефіцієнт цінової еластичності пропозиції.   Цінова еластичність пропонування виражають ступінь реагування величини пропонування товару на відміну його ринкової ціни. Єдина відмінність полягає в тому, що величина реагування пропонування на збільшення ціни додатна, а попиту – відємна. Фактори, які впливають на еластичність пропонування – це ступінь можливого збільшення виробництва. Також впливає час. Вплив зміни ціни на величину пропонування зростання зі збільшенням часу реагування постачальників

11. сутність, основні елементи та функції ринку.

Основними ознаками ринку постають: прюалізм типів та форм власності.  Доступність для будь-якого споживача всіх товарів представлених на ринку  Необмежена кількість конкурентів Вільний вступ та вихід з галузі Достатній рівень інформованості учасників ринку щодо пропозиції попиту цін, норм прибутку  Свобода реалізації товарів та послуг Сутність ринку найкращим чином відображається його функціями: 1) регулююча – ринок є найбільш досконалим інструментом саморегулювання товарного виробництва. Він визначає що виробляти, як виробляти і для кого виробляти. 2) стимулююча – ринок сприяє раціонального використання факторів виробництва, залученню найновітнішої техніки та технологій, а головне стимулює виробництво саме тих товарів, які необхідні суспільству.  3) функція відбору – ринок відокремлює ефективних господарів які нарощують виробництво та прибутковість, та неефективний  які навпаки знижують випуск продукції несуть збитки і врешті-решт банкротують. 4) інтегруюча функція – ринок посилює систему горизонтальних та вертикальних зв’язків а також міжнародних зв’язків.

12. Ринкова рівновага. Фактори зміни ціни рівноваги.

Рівновага – такий стан ринку коли виробники пропонують рівно стільки продукції, скільки бажають придбати споживачі.. Дефіцит – такий стан ринку коли виробники пропонують менше продукції ніж прагнуть купити споживачі. Надлишок – такий стан ринку коли виробники пропонують більше продукції ніж бажають отримати споживачі. 12. Ринкова рівновага. Фактори зміни ціни рівноваги.    Ринкова рівновага – це єдина ціна з усіх можливих, при якій відсутні як надлишкові пропозиції, так і надлишковий попит. Фактори: рівноважна ціна визначається положенням кривих попиту і пропозиції, тому всі фактори, які можуть змістити ці криві змінюють ціну рівноваги і рівноважної кількості товарів. 1. Змінення попиту а) збільшення попиту. Точка перехрестя зміщується вверх і направо. б) збільшення попиту. Точка перехрестя зміщується вниз і зсувається наліво. 2. Змінення пропозиції а) збільшення пропозиції. Зміщення кривої продовжено вправо. Знижується ціна рівноваги. Збільшується рівновага кількості. б) зменшення пропозиції. При зміщенні кривої пропозиції  вліво збільшується ціна рівноваги і одночасно зменшується рівноважний об’єм.

13. Прняття підприємництва, його мета, характеристика та функції. Шляхи формування суб’єктів підприємництва.

Підприємництво – це ініціативна новаторська діяльність господарського суб’єкта спрямованого на пошук і реалізацію оптимальних економічних рішень з метою одержання матеріальної вигоди або максимілізацію прибутку.  Термін підприємець запровадив у 18 столітті, англійський економіст Кантильйон в подальшому дослідження проблематики підприємства здійснювали Адам Сміт, Жан Батіст Сей. Варто розрізняти підприємництво як економічну категорію, як метод господарювання і як тип економічного мислення. Підприємство як економічна категорія – відображення економічного відношення між суб’єктами господарювання з приводу будь якої новаторської діяльності. Розуміння підприємництва як метод господарювання розкрив в його основних функціях: 1. Ресурсна – полягає в оптимізації використання всіх наявних ресурсів у відповідність до останніх досягнень науки та техніки. 2. Організаційна зводиться до організації менеджменту та маркетингу виробництва та збуту. 3. Творча – полягає у сприянні появі нових рішень розробці науково-технічних нововведень пов’язаних з господарських ризиком. Для підприємництва як методу господарювання притаманні наступні риси: - Господарський ризик, - Економічна відповідальність. Підприємництво як тип економічного мислення характеризується оригінальними поглядами та підходами до прийняття рішень що відображаються індивідуальні та досвідом підприємця.

14. Умови підприємницької діяльності.

Формування та розвиток підприємництва необхідні умови: 1. Економічні умови – необхідні становити підприємництва яке базується на різних формах власності що сприятиме свободі підприємництва. 2. Політичні умови – визначаються стабільністю і демократизуються суспільною життя країни, захист підприємництва. 3. Юридичні умови – полягає у створенні нормані бази підприємництва та його правової захищеності найважливіше є закон України «Про підприємництво». 4. Психологічні умови – полягають у створені сприятливого психологічного клімату серед населення.